Наразі багато наших громадян опинились у містах по всьому світу. А ось чим варто поласувати у барах читайте далі, адже багато країн мають не тільки давню історію виготовлення, проте й особливі традиції
Де в Карпатах знайти найсмачніший сир
У Карпатах з’явився новий культурно-туристичний маршрут «Гуцульські сирні плаї». На ньому можна побачити, як створюється гуцульське «біле золото» - бриндза та бриндзя
Яка різниця, бриндзя чи бриндза, спитаєте ви. Дуже велика. Бриндзу роблять з коров’ячого молока, бриндзю – з овечого. А гуцульськими ці сири можуть називатися тільки за умови, що їх робили з молока тварин, які паслися на полонині, на висоті не менше 700 м над рівнем моря. І ніякого пепсину. Тільки фермент, що отримують зі шлунка теляти, яке ще не їло сіно. Все, як було 500 років назад.
Нещодавно гуцульська овеча бриндзя та гуцульська коров’яча бриндза отримали статус географічних зазначень. Його, наприклад, має французьке шампанське. Завдяки цьому так можуть називатися тільки ті ігристі вина, які виготовлені в регіоні Шампань. Тож не може бути гуцульської бриндзі, зробленої десь у Жашкові. Це виключно регіональний продукт, справжній гуцульський ексклюзив.
«Гуцульські сирні плаї»
Познайомитися з тим, як народжується цей карпатський спеціалітет, і продегустувати його можна завдяки новому культурно-туристичному маршруту «Гуцульські сирні плаї». Він реалізується в межах партнерської програми «Культура. Туризм. Регіони» Українського культурного фонду та Державного агентства розвитку туризму.
«Проєкт «Гуцульські сирні плаї» - це не готовий лінійний маршрут із точки «А» у точку «Б» і не конкретний тур з конкретною програмою. Це - майданчик для спільної роботи над розвитком культурно-гастрономічного туризму в українських Карпатах», - говорить керівник проєкту Тарас Антонюк.
Тобто вам пропонують об’єкти, які увійшли до цього маршруту, а ви собі, як конструктор, складаєте власний тур. Хочете - в ньому може бути відвідання двох полонин. А хочете – і всіх 9 полонинських господарств, які увійшли до проєкту «Гуцульські сирні плаї». Також в його рамках можна відвідати, наприклад, Музей гуцульської бриндзі у Рахові, «Копальню бриндзи» у Верховині та єдину в Україні хату-ґражду, в якій досі живуть люди, у Криворівні. 
Хата-ґражда в Криворівні/Фото О. Токарчук
У листопаді цього року з’явиться друкований путівник із усіма об’єктами маршруту. Знайти його можна буде в карпатських туристичних інформаційних центрах. Також в листопаді планується запуск сайту hutsulcheese.com. Поки що головний інформаційний майданчик проєкту «Гуцульські сирні плаї» - це сторінка на фейсбуці
![Такий знак висить на всіх об'єктах на маршруті "Гуцульські сирні плаї"/Фото О. Токарчук](https://smak.ua/i/71/38/3/71383/gallery/4321721426550f4670b3157791267409-quality_100Xresize_1Xallow_enlarge_0Xw_700Xh_0.jpg "Такий знак висить на всіх об'єктах на маршруті "Гуцульські сирні плаї"/Фото О. Токарчук")
Такий знак висить на всіх об'єктах на маршруті "Гуцульські сирні плаї"/Фото О. Токарчук
Рахів: музей, де експонати - їдять
Якою може бути подорож по «Гуцульських сирних плаях», на власному досвіді відчули українські журналісти під час прес-туру. Першою точкою нашого маршруту став унікальний Музей гуцульської бриндзі в Рахові. Його унікальність полягає в тому, що експонати можна їсти.
Музей бриндзі у Рахові/Фото В. Дячук
Головна гордість музею – це, звичайно, бриндзя, різновиди якої можна продегустувати в альтанці в уквітчаному саду. Але спершу – цікава розповідь про те, як вона створюється.
Мапа в Музеї бриндзі, де всі відмічають, звідки приїхали/Фото О. Токарчук
По стрімких сходах, як по горах на полонину, підіймаємося на другий поверх. І потрапляємо в невеличкий передпокій. На стіні – мапа України. Кожен бере червону наліпку і наліплює її на місто, звідки приїхав. Судячи по чималому горбочку на Києві, найбільше відвідувачів у музеї було саме зі столиці.
![За допомогою VR-окулярів "відвідуємо" полонини/Фото О. Токарчук](https://smak.ua/i/71/38/3/71383/gallery/315379728835cb962da664986e258e2a-quality_100Xresize_1Xallow_enlarge_0Xw_700Xh_0.jpg "За допомогою VR-окулярів "відвідуємо" полонини/Фото О. Токарчук")
За допомогою VR-окулярів "відвідуємо" полонини/Фото О. Токарчук
Біля мапи – колекція дзвіночків. Можна привезти і свій замість плати за вхідний квиток. Він коштує 80 грн для дорослих, 50 грн – для дітей та студентів, безкоштовно – для учасників АТО та дітей вівчарів. Якщо ви замовите екскурсію з дегустацією, до якої входить смакування закарпатським вином, кулешею з бриндзею, сиром вурда та іншими смаколиками, то це буде коштувати 250 грн.
Перед тим як впустити нас в головну кімнату, очільниця музею та його екскурсовод Ольга Шкуро запалює ватру - і гостинно запрошує до «стаї». Так називають приміщення, де літують з травня по вересень вівчарі разом з ватагом (саме він варить сир) на полонині. В невеличкій кімнаті помістилися і стіл, і лави, і чан, в якому варять вурду, - все як і у справжній стаї.
Перед нами опускається екран, і ми за допомогою проектора опиняємося на полонині. Бачимо, як вівчарі випасають овець, ватаг варить сир. Це перший екскурс у світ гуцульського сироваріння.
Щоб більше зануритися в нього, пані Ольга пропонує нам вдягнути VR-окуляри. За їх допомогою складається враження, що ти стоїш не в музейній кімнаті, а на полонині, а навкруг тебе бігають вівці. От-от можна до якоїсь доторкнутися рукою.
Крім VR-окулярів, в Музеї гуцульської бриндзі є ще одна сучасна забавлянка для туристів – листівки, які розмовляють. Наводиш телефон на QR-код – і вона тобі «розказує» знову ж таки про карпатське «біле золото».
![Листівка, що "розмовляє"/Фото О. Токарчук](https://smak.ua/i/71/38/3/71383/gallery/2f0acc190d6af1e41c217cba09b3b47a-quality_100Xresize_1Xallow_enlarge_0Xw_700Xh_0.jpg "Листівка, що "розмовляє"/Фото О. Токарчук")
Листівка, що "розмовляє"/Фото О. Токарчук
Продаються в музеї і звичайні листівки. Їх можна підписати і опустити в скриньку, що стоїть в музеї. Коли вона заповнюється, пані Оля відносить листівки на пошту. Так що, повернувшись з подорожі по «Гуцульських сирних плаях», можете отримати таку оригінальну згадку про неї.
«Роза вітрів» на Лисій горі
Після екскурсії в Музеї гуцульської бриндзі хочеться всю красу тутешніх високогірних пейзажів побачити на власні очі. Стрибаємо всією командою в ГАЗ-66 і по дорозі, побудованій ще за часи Австро-Угорщини, їдемо на Лису гору. Трясе добряче, але пейзажі за вікном компенсують усі незручності.
Отара овець на Лисій горі/Фото В. Дячук
Таку назву гора отримала не через те, що тут збираються гуцульські відьми, а тому що на цій місцині постійно дують сильні вітри , котрі часто міняють свій напрямок (звідси і назва локації «Роза вітрів»). Тому дуже мало рослинності. От і «лисіє» верхівка, розташована на висоті 1070 м над рівнем моря серед інших гір, які буйно поросли смереками. Хоча весною саме тут, на Лисій горі, можна помилуватися одним з найбільших у Карпатах полем пролісків.
Вівчар Павло та його юний помічник/Фото В. Дячук
З майданчика «Рози вітрів», за словами провідника Василя Небели, відкривається найкраща панорама на Рахів. Звідси видно усі найвищі вершини Карпат, серед них Говерлу, Піп Іван і Петрос. Складається враження, що ті гори, як могутні велетні, тримають на своїх плечах небо.
Сюди приїжджають, щоб зустріти схід сонця. Також на Лисій горі можна спостерігати, як воно гарно заходить - виглядає, як десять копійок. Милуватися навколишньою красою, пейзажами Карпатського біосферного заповідника можна з величезної гойдалки.
!["Крилаті качелі" на Лисій горі/Фото В. Дячук](https://smak.ua/i/71/38/3/71383/gallery/02376679fd9e6b861542f9fde0fa0a04-quality_100Xresize_1Xallow_enlarge_0Xw_700Xh_0.jpg ""Крилаті качелі" на Лисій горі/Фото В. Дячук")
"Крилаті качелі" на Лисій горі/Фото В. Дячук
Поки що на Лисій горі майже немає ніякої туристичної інфраструктури. В теплу пору року туристи зупиняються тут в палатках (є джерело, туалети). Є один готовий будиночок на 6-8 людей (1500-2000 грн за добу, трансфер включений). Будується ще три і ресторан. Поки замість нього – великий стіл під навісом. Сідаємо за нього, пригощаємося вогняним бограчем, п’ємо солодке закарпатське вино та співаємо «Гуцулку Ксеню». Обід, який запам’ятається на все життя!
Неподалік від Лисої гори знаходиться стая. Коли ми приїхали, ні вівчаря, ні овець там не було. Тому що вівці не корови: вони весь час знаходяться у русі. Але нам пощастило побачити отару з 220-х овечок під «керівництвом» вівчаря Павла.
Про те, що вона наближається, нас попередив ніжний передзвін: у кожної вівці на шиї висить дзвіночок. На вухах в багатьох – червона стрічка – оберіг від зурочення.
І от перед нами неймовірна картина – раптом з-за пагорба з’явився вузенький сіро-чорно-білий «потічок».
Одна за одною, збившись по парах або по троє, вівці на чималій швидкості рухалися по плаю, не зупиняючись ні на мить. Пробіг «струмочок» - і зник. Так що карпатські вівчарі за день намотують не один кілометр. Побачивши, як вони працюють, починаєш розуміти, чому гуцульську бриндзю називають «золотом». Як і колись давно, вона і досі потребує багато людської праці.
Бриндзя по-сучасному
Коли ми спустилися з Лисої гори на землю, на нас чекав неабиякий гастрономічний сюрприз. У рахівській галереї Franko’3/coffee & gallery пригощали стравами з бриндзею у сучасній інтерпретації від ресторатора Віталія Дубровського. Особливо вразили чорні вареники та суші. А шеф-кухар Радек Конечни почастував маринованим будзом (це твердий сир, який розтирають із сіллю, так і народжується бриндзя).
Готувати його просто: нарізаєте кубиками сир, складаєте в баночку, туди ж додаєте шматочки гострого перцю чілі, часник, духмяний перець, кілька ядер волоського горіха і заливаєте все медом. Через три години у вас готовий неабиякий смаколик, яким можна здивувати будь-якого гурмана.
З гуцульської бриндзі можна приготувати багато сучасних страв/Фото В. Дячук
Після смачної вечері прямуємо до Верховини. З самого рання на нас чекає підйом у гори, на полонину.
Полонина «Кринта»: там, де народжується бриндза
Водій нашого ГАЗику Віталій Спаський впевнений: якщо доїхати до самої полонини на машині, не буде вау-ефекта. Дійти до неї треба пішки. Тільки так можна сповна відчути це місце. Тому ми злазимо з нашого всюдихідного залізного «коня» та рушаємо в гори.
![Полонина "Кринта" на маршруті "Гуцульські сирні плаї"/Фото В. Дячук](https://smak.ua/i/71/38/3/71383/gallery/c7db3f4186be673f10dba77fb2558f7b-quality_100Xresize_1Xallow_enlarge_0Xw_700Xh_0.jpg "Полонина "Кринта" на маршруті "Гуцульські сирні плаї"/Фото В. Дячук")
Полонина "Кринта" на маршруті "Гуцульські сирні плаї"/Фото В. Дячук
Шлях для тих, хто більше сидить, ніж ходить, не з легких. Особливо на початку. Здається, що серце вистрибне з грудей. Але досвідчений провідник Віталій вчасно робить привали і піднімає бойовий дух жартами про «вуйка з полонини». Саме так тут називають ведмедів. Вони, як люблять жартувати місцеві, вміють одним поглядом лікувати від закрепів.
Сміючись та відсапуючись, нарешті доходимо до полонини «Кринта», що розташована на висоті близько 1300 м над рівнем моря, у Гринявських горах на гірському хребті Кринта-Скупова.
На ній живуть 60 корів та п’ятеро людей. Серед них є жінка. Для полонини це велика рідкість, адже тут дуже важка фізична робота, не кожен чоловік витримає. Але молодий 27-річний ватаг Василь одружився лише 2 роки тому, тому без дружини – нікуди. Він зустрічає нас грою на трембіті. Та запрошує до стаї.
Ватаг Василь зустрічає своїх гостей трембітою/Фото О. Токарчук
Вона поділена на два приміщення. В першому живуть ватаг з дружиною та вівчарі. На дверях табличка «Вхід заборонено». А от в другому відбувається все найцікавіше для туристів. Тут ні в день, ні вночі не згасає ватра. Над нею висить здоровенний чан – в ньому то підігрівають воду (кип’яток ллють прямо на підлогу – от і все прибирання), то молоко. Дим з ватри піднімається на горище, де коптяться буханці будзу.
Ватра в стаї ніколи не згасає/Фото О. Токарчук
Поряд із ватрою – дерев’яна бочка путера. Туди одне за одним ватаг виливає кілька відер холодного молока.
Ватаг Василь наливає в путеру молоко/Фото О. Токарчук
Додає сюди тепле і отримує рідину, температура якої складає десь 32 градуси. Потім черга кляґу – того самого фермента, отриманого зі шлуночка теляти.
Додає кляґ/Фото О. Токарчук
Все перемішує і дає «відпочити». Через дві години «народиться» сир.![Сир вже "народився" і відокремився від сироватки/О. Токарчук](https://smak.ua/i/71/38/3/71383/gallery/fbbee8fb058047ce03fc86e7fe55595e-quality_100Xresize_1Xallow_enlarge_0Xw_700Xh_0.jpg "Сир вже "народився" і відокремився від сироватки/О. Токарчук")
Сир вже "народився" і відокремився від сироватки/О. Токарчук
Його широким дерев’яним ножем, схожим на меч, Василь розрізає на кубики. Вони осідають на дно. Потім ватаг збирає їх у марлю і підвішує ці мішечки з сиром, щоб стікали.
![Ось в таких мішечках "відпочиває" сир/Фото О. Токарчук](https://smak.ua/i/71/38/3/71383/gallery/28c9c310637eb8ff74dcf75cc17471d7-quality_100Xresize_1Xallow_enlarge_0Xw_700Xh_0.jpg "Ось в таких мішечках "відпочиває" сир/Фото О. Токарчук")
Ось в таких мішечках "відпочиває" сир/Фото О. Токарчук
Так утворюється будз. А потім «паляниці» будзу відправляються на горище, де і підкопчуються на димі від ватри. Згодом з них будуть робити бриндзу, розтираючи будз та перемішуючи з сіллю.![Ось так виглядають "паляниці" будзу/Фото О. Токарчук](https://smak.ua/i/71/38/3/71383/gallery/2d823cbcc8337c0878d8771acbbfc0f1-quality_100Xresize_1Xallow_enlarge_0Xw_700Xh_0.jpg "Ось так виглядають "паляниці" будзу/Фото О. Токарчук")
Ось так виглядають "паляниці" будзу/Фото О. Токарчук
Саме за такою технологією робили бриндзу в Карпатах за часів дідів-прадідів. І в цьому можна переконатися в Музеї старожитностей у Криворівні. Тут можна побачити фото гуцульських ватагів, які так само, як і Василь з полонини «Кринта», вимішують молоко у путері.
![Власник музею Ярослав Зеленчук показує гуцульський "міксер"/Фото О. Токарчук](https://smak.ua/i/71/38/3/71383/gallery/8b183d19b949f2b5eb40e743434000a1-quality_100Xresize_1Xallow_enlarge_0Xw_700Xh_0.jpg "Власник музею Ярослав Зеленчук показує гуцульський "міксер"/Фото О. Токарчук")
Власник музею Ярослав Зеленчук показує гуцульський "міксер"/Фото О. Токарчук
А ще у цьому музеї зберігся стародавній гуцульський дерев’яний «міксер», за допомогою якого збивали масло. Це місце обов’язково треба відвідати, щоб дізнатися не тільки про гуцульське сироваріння, а і взагалі зрозуміти гуцулів, їхній характер і традиції.
Готову бриндзу набивають у дерев’яні бочки-бербениці. Їх раніше підвішували на сідла коней, і такий караван спускався в другій половині вересня з полонини. Зараз бриндзу насипають у скляні баночки, і вона там може зберігатися і рік, і два.
Я вирішила не перетворюватися в коня, що спускається з полонини, нав’ючений сиром. Купила і бриндзу, і будз внизу, в Верховині, в «Копальні бриндзи». Вона належить батькам ватага Василя.
Це і магазинчик, і дегустаційна зала, і невеличкий музей в «одному флаконі». А завдяки хазяйській привітності складалося враження, що приїхав в гості до близьких родичів. І сиром нагодували, і весілля сина показали, і сімейні історії розказали – подарували яскраві емоції. А вони нас супроводжували протягом всього маршруту по «Гірських сирних плаях».
Автор статті: Олена Токарчук
Висловлюємо подяку за організацію прес-туру проєкту «Гуцульські сирні плаї», Українському культурному фонду, Державному агентству розвитку туризму та Асоціації журналістів Travel Press Club.
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
Все о продуктах
Продукти, приготовані способом сувід, чудово підійдуть як дітям, так і всім, хто прагне харчуватися здорово, витрачаючи при цьому мінімум часу.
Ешь с умом
Як м'ясо, яке є невід'ємною частиною раціону, зробити ідеальним джерелом енергії та життєвої сили.
Здоровье
Розповідаємо про зміцнення імунної системи взимку за допомогою смачної та корисної їжі, приготування котрої зекономить ваш час.
Здоровье
Чому респіраторні захворювання найчастіше виникають восени та взимку, і як зміцнити імунну систему, щоб почуватися добре незалежно від сезону.
Пикник
Хорошая загородная локация для проведения мероприятий и отдыха.
Лайфхаки
Как воспользоваться возможностью изучить секреты успешного тестирования и обеспечить высокое качество созданного продукта
Лайфхаки
Вивчайте англійську онлайн швидко, зручно та вигідно.
Пикник
Незабутні враження та емоції під час подорожі мальовничим регіоном.